Леонід Іванович Чапленко народився 19 березня 1922 року в с. Великодубове в селянській сім’ї. Батьки працювали на землі, мали середній статок, не використовуючи найманої праці. В сімї було четверо дітей : три сини та і донька. Діти допомагали батькам, не сторонячись ніякої роботи. Після навчання в Дубівській школі, яку Леонід закінчив на відмінно, продовжив навчання в сусідній Пертомихайлівсткій середній школі, яку теж закінчив на відмінно. 29 травня 1941 року Чапленко Л.І. був призваний на службу до Червоної Армії і зарахований курсантом артилерійського училища м.Охтирка Сумської області.З початком ВВВ в училищі було прийнято рішення прискорити навчання. Училище було евакуйоване в Росію в м. Тамбов. В 1942 році випускникам училища було присвоєно звання молодшого лейтенанта, Леонід Іванович потрапив під Сталінград, де в цей час точилися кровопролитні бої. Про свою фронтову службу ветеран розповідає як про важку і смертельно-небезпечну працю, адже ворог був надзвичайно добре озброєним і механізованим. Після Сталінградської битви полк приймав участь у боях на Курсько-Орловському напрямку. В одному з боїв взвод Чапленка Л.І. відзначився і він отримав медаль ,, За відвагу ‘‘. Корінний перелом у ході ВВв відбувся і Червона Армія уже не відступала, а вела наступальні бої. Полк, у якому служив Чапленко Л.І. прийняв участь у взятті Курська, Воронежа, Харкова, Донецька. Військові шляхи привели молодшого лейтенанта у рідні краї. На черзі стояло визволення славного міста Запоріжжя. Дуже хотілося побачити рідних, дівчину, яка провела його і вірно чекала, але побачитися їм в цей час не судилося. Під час форсування Дніпра Леонід Іванович отримав перше поранення і провів у госпіталі три місяці. Рідні, не отримуючи звісток з фронту, дуже турбувалися за нього. За мужність і відвагу, проявлені при визволенні Запоріжжя і форсуванні Дніпра він був нагороджений орденом Вітчизняної війни. Ця нагорода для ветерана і зараз є найдорожчою.