Зачиняєв Петро
Спиридонович (1918-1943)
Герой Радянського
Союзу, лейтенант
Народився в 1918
році в селі Нечаївка Орловської області (нині - Задонський район Липецької
області). Після закінчення Кашарської неповної середньої школи Петро Зачиняев вступив
на навчання в Задонське педагогічне училище. У 1938 році став працювати
учителем початкових класів у селі Олександрівці, а пізніше - завучем семирічної
школи в селі Зчіпне Задонського району. Звідси був призваний до лав Червоної
Армії.
Коли почалася Велика
Вітчизняна війна, Петро Зачиняєв служив на західному кордоні. Брав участь у
перших боях з переважаючими силами противника. Як і багатьом радянським воїнам,
Петру довелося випробувати на собі гіркоту відступу. Він дійшов до Тули, де
фашисти були зупинені. І звідси наші війська перейшли в наступ.
Петро Зачиняєв
відзначився в боях при форсуванні Дону та Дніпра. За мужність і відвагу був
нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
У 1942 році
Зачиняєв закінчив курси молодших лейтенантів.
У грудні 1942
року під час будівництва мосту через річку Дон в районі села Нижній Мамон
молодший лейтенант Зачиняєв зі своїм взводом продовжував роботу, незважаючи на
бомбардування фашистів. 18 грудня, перебуваючи під вогнем противника, Петро
Спиридонович провів інженерну розвідку переправи в районі станиці Казанська
(нині - Верхньодонський район Ростовської області), забезпечивши радянське
командування необхідними розвідувальними даними. За виконання бойового завдання
Зачиняєв був нагороджений медаллю «За відвагу».
У другій половині
вересня 1943 року частини 12-ї армії 3-го Українського фронту підійшли до
Дніпра. Спроба перейти водну перешкоду сходу не вдалася: ворог сильно зміцнився
на правому високому березі і ураганним вогнем не давав можливості форсувати
річку. Потрібно було ретельно готуватися до форсування.
Інженерно-саперній
частині, в якій служив командиром понтонно-мостового взводу лейтенант Зачиняєв,
керівництво поставило задачу: забезпечити переправу військ і бойової техніки
через річку. У ніч на 26 вересня в районі села Губенське Вільнянського району
Запорізької області радянські війська почали переправу. У ворога були всі
переваги: правий берег крутий, густо заріс лісом, фашисти його добре
зміцнили. Петро Спиридонович займався перевезенням особового складу та боєприпасів 333-ї стрілецької дивізії
через Дніпро. Катер, на якому знаходився лейтенант Зачиняєв і бійці його
взводу, відчалив від лівого берега. На буксируваних їм понтонах перебували
сотні наших солдатів, гармати, міномети, кулемети, боєприпаси. Перебуваючи під
артилерійсько-мінометним і кулеметним вогнем противника, Петро Спиридонович за
ніч виконав п'ять рейсів на своєму посіченому осколками катері. Рано вранці 26 вересня
Зачиняєв вшосте повів до протилежного берега катер з понтонами, на яких
знаходилися триста бійців і боєприпаси. Було вже досить ясно.
Фашисти відкрили
сильний вогонь. Снаряди і міни рвалися поруч з катером. В повітрі з'явилися два
німецькі винищувачі і обстріляли катер. Кулі пробили бензобак, почалася пожежа.
Кулеметною чергою лейтенант Зачиняєв був важко поранений. Але він не покинув
свій пост. Петро Спиридонович, перемагаючи біль, з підлеглими свого взводу
відчепив палаючий катер від понтонів з людьми і боєприпасами. Триста десантників
були врятовані. Під вогнем противника пораненого Зачиняева його бойові товариші
переправили на берег. У той же день він помер від отриманих ран. Йому було
всього 24 роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар